Питання, яке буде розглянуто в сьогоднішній публікації, є дуже актуальним для всієї України.
Мова піде про землі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, невитребувані та нерозподілені земельні частки (паї). В чому ж полягає відмінності між ними та що в них спільного? Відповідь на це питання ми спробуємо надати в даній публікації.
Ще за часів Радянського Союзу, наприкінці 80-х – початку 90-х років, в Україні почався перехід з планової, соціалістичної, на ринкову економіку. В країні почали масово створюватись приватні підприємства, виробничі та обслуговуючі кооперативи, що ставили на меті отримання прибутку за рахунок виробництва товарів масового вжитку та надання послуг населенню. На законодавчому рівні було прийнято низку нормативних актів, що регулюють здійснення громадянами та підприємствами усіх форм власності .
Одним з таких нормативних актів, став прийнятий уже за часів незалежності України,
Закон України № 2114-ХІІ від 14.02.1992 року «Про колективні сільськогосподарські підприємства» (надалі – Закон № 2114-ХІІ). Нормами цього Закону, який, до речі, діє і понині, регулюються правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства. Закон спрямований на забезпечення повної самостійності зазначеного підприємства, реалізацію його можливостей як суб'єкта господарювання, визначає його права і обов'язки у здійсненні господарської діяльності (надалі - КСП).
Що ж таке КСП? Ст. 1 Закону № 2114-ХІІ визначено, що КСП є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.
Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут (ст.. 5 Закон № 2114-ХІІ). Основними завданнями підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і всього населення України (ст.. 6 Закон № 2114-ХІІ). Створюється таке підприємство відповідно до вимог Закон № 2114-ХІІ та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
За часів дії Закону № 2114-ХІІ в країні було створено сотні та тисячі таких КСП. Але часи змінюються, міняються ринкові відносини, законодавство та ситуація в країні.
Дуже багато КСП були ліквідовані як юридичні особи або реорганізовані в інші підприємницькі товариства. У зв’язку з цим, постало ряд дуже актуальних питань.
Адже, до КСП були передано велика кількість майна, у тому числі великі масиви земельних ділянок (як в межах, так і по за межами населених пунктів). І тепер, коли багатьох КСП вже не існує, виникає питання: хто є власником цього,
переданого КСП, майна І що з ним робити? Відповіді на ці питання містяться як у Закон № 2114-ХІІ, так і в інших нормативних актах.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2114-ХІІ,об'єктами прававласності КСП є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. КСП вільно володіє, розпоряджається та користується своїм майном через загальні збори КСП. Аналогічні норми містяться і в ч. 1 ст. 10 Закон № 2114-ХІІ, що регулює права власності КСП на земельні ділянки.
Статтею 9 Закону № 2114-ХІІ встановлено поняття пайового фонду КСП, до якого відносяться вартість основних, оборотних фондів, рухомого та нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Також, слід звернути увагу на таке поняття, як статутний капітал юридичної особи, одне із
центральних понять сучасного корпоративного права. В № 2114-ХІІ немає визначення поняття статутного (складеного) капіталу, але це поняття міститься в ст. 113 Цивільного кодексу України та інших нормативних актах: статутний капітал – це майно, яке передано її учасниками юридичній особі у власність та який поділений на частки між ними. Тобто, виходячи з аналізу зазначених норм та норм ст. 1, 7, 9, 10 Закону № 2114-ХІІ, майно, що належить або належало КСП, це його статутний капітал, а члени КСП (як припинених, так діючих чи реорганізованих), є його засновниками (учасниками), які володіють часткою в ньому в залежності від вкладу, встановленого законодавством України.
Тепер, давайте спробуємо розібратися, що таке невитребувані земельні частки (паї) та
який порядок їх оформлення.
Відповідно до вимог № 2114-ХІІ, членство в КСП є добровільним. У будь-який час, особа, що є учасником такого КСП може вийти з нього. За таких обставин, відповідно до вимог ст. 10 Закону 2114-ХІІ, члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства. Розподіл земель власності КСП здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", норми якого визначають організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
Також, право на земельну частку (пай) мають особи, перелічені в ч. 1 ст. 1 Закону України № 899-IV від 05.06.2003 року «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (надалі – Закон № 899-IV). Таким громадянам, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Основним документом, що посвідчує право на земельнучастку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому
можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Порядок виділення в натурі таких земельних ділянок, встановлюється нормами Закону № 899-IV. Також, звертаємо увагу суб’єктів державної реєстрації, що відповідно до преамбули Закону № 899-IV, що норми цього Закону визначають правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Тобто, норми цього закону, з
урахуванням ст.. 1, 7, 9, 10 Закону № 2114-ХІІ, розповсюджуються тільки на випадки, коли відповідне КСП було саме припинено (ліквідовано)відповідно до вимог ст.. ст. 104, 105, 110, 111, 112 Цивільного кодексу України, а не реорганізоване в інше господарське підприємство відповідно до вимог законодавства України, або коли член відповідного КСП (його правонаступника) вирішив вийти з нього в порядок та спосіб встановленим чинним законодавством України.
Якщо ж зазначене підприємство є діючим, хоча б і з іншою організаційно-правовою
формою, порядок формування земельних ділянок, передачу їх у власність буде інший та встановлюватись Земельним кодексом України та нормативними актами, що регулюють діяльність таких підприємств.
Також, звертаємо Вашу увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", Перехідні положення Земельного кодексу України доповнені п. 21, який наголошує, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.
Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Тобто, суб’єктам державної реєстрації слід особливо звертати увагу на ту обставину, що до комунальної власності переходять виключно земельні ділянки саме припинених (ліквідованих), а не реорганізовані як юридичні особи колишні КСП, оскільки у випадку реорганізації такого підприємства в іншу організаційно-правову форму, порядок виникнення права власності на таку земельну ділянку та її передачу у власність від юридичної до фізичної особи буди регулюватись іншими нормативними актами.
За таких обставин, державним реєстраторам слідособливо наголошувати відповідним сільським, селищним та міським радам, що у рішеннях про передачу у власність земельних ділянок потрібно зазначати ту обставину, що така земельна ділянка виділена в натурі на місцевості та належала на праві власності колишньому КСП, яке ліквідовано (саме ліквідовано, а не реорганізовано) в установленому законом порядку.
Тобто, для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, яка сформована відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» державному реєстратору прав подається рішення органу місцевого самоврядування про реєстрацію комунальної власності на земельну ділянку, яке винесене на підставі
вищевказаного Закону та із зазначенням, що КСП ліквідовано. До повноважень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно не належить перевірка місцезнаходження земельної ділянки.
Додатково повідомляємо, що дане узагальнення не встановлює норм права та носить
рекомендаційний характер.

Автор: Медвєдєва Світлана, Заболотний Анатолій