| Админ | Дата: Четвер, 11-Лют-2021, 13:14:24 | Повідомлення # 1 |
 Инициатор дискусій
Група: Адміністратори
Повідомлень: 30
Статус: Offline
| Позасудовий механізм звернення стягнення на предмет іпотеки досить популярний інструмент, який активно використовують банки та фінансові установи, проте при проведенні реєстраційних дій у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» (Закон) нерідко допускаються порушення, через що відповідні рішення державних реєстраторів скасовуються за результатом колегіального розгляду в Офісі протидії рейдерству Міністерство юстиції України.
 Які типові порушення допускаються при проведенні реєстраційних дій такого типу, Dmytro Kyryliuk, директор Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, співголова Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, розповів у рамках виступу на VII Legal Banking Forum .
Першочерговим при проведенні державної реєстрації прав щодо переходу права власності об’єкта нерухомого майна за іпотекодержателем в порядку, визначеному статтею 37 Закону, є встановлення державним реєстратором умов, визначених у договорі іпотеки, зокрема наявності в іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, підкреслив спікер.
Водночас державним реєстраторам слід звертати увагу на дату укладення іпотечного договору та редакцію Закону України «Про іпотеку», чинну на момент укладання цієї цивільно-правової угоди. За словами Дмитра Кирилюка, лише з 14 січня 2009 року набула чинності редакція Закону, в якій з’явилася норма стосовно забезпечення іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема і на підставі застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Натомість до 2009 року профільне законодавство передбачало, що єдиною правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки є договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як свідчить практика діяльності Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, реєстратори не завжди розміщують електронні копії документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на іпотечне майно шляхом сканування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРП). Це, як підкреслив спікер, унеможливлює перевірку «чистоти» реєстраційної дії Колегією: не можливо з’ясувати, чи дотримався заявник визначеної статтею 35 Закону процедури належного повідомлення іпотекодавця та/або боржника про порушення основного зобов’язання.
Непоодинокими є випадки, коли державні реєстратори, дотримавшись процедури проведення реєстраційних дій такого типу, не встановлюють, що об’єкт нерухомого майна перебуває вже у власності іншої особи, відомості щодо якої відсутні у іпотечному договорі або ж в договорах про внесення змін до іпотечного договору. Така ситуація виникає тоді, коли записи про іпотеку та обтяження були припинені, після чого власником об’єкту стає інша особа, однак через деякий час запис про іпотеку поновлюється в ДРП.
Неналежне підтвердження отримання письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцем — це, на переконання Дмитра Кирилюка, було найпоширенішою помилкою при проведенні реєстраційних дій у порядку статті 37 Закону. Однак ситуація докорінно змінилася після вдосконалення нормативного регулювання.
Доповідач нагадав, що 6 березня 2020 року набула чинності нова редакція пункту 61 Порядку № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка збалансувала права кредиторів і боржників. Серед іншого були ліквідовані процедурні шпарини, які дозволяли боржникам ухилятися від отримання відповідної кореспонденції. Крім того, в пункті 61 вказаного порядку було передбачено необхідність подання довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов’язанням та інформацію про вартість предмета іпотеки, визначену суб’єктом оціночної діяльності.
Такі нормативні зміни, за оцінкою Дмитра Кирилюка, позитивно позначились на динаміці адміністративного оскарження реєстраційних дій: кількість відповідних скарг суттєво скоротилася.
|
| |
| |
